У цьому бізнесі – тільки піонери та ентузіасти. Якщо в питанні вирощування та переробки такої традиційної і несправедливо забутої для Полісся культури, як льон, можна знайти спеціалістів, то в коноплярській справі все лише в теорії.
Попри значні складнощі на законодавчому рівні і демонізацію цієї культури, на Чернігівщині працює єдине й унікальне у своєму роді підприємство, яке не лише вирощує, а й переробляє промислові коноплі. Це – першопрохідці коноплярської справи, які поступово налагоджують закритий виробничий цикл.
У майбутньому навколо підприємства, яке виробляє конопляне волокно, має з’явитися цілий коноплярський кластер, а представники «Асоціації коноплярства та льонарства України» взагалі прогнозують за п’ять-сім років справжній коноплярський бум. Чернігівщина, яка є в традиційному конопляному поясі, наразі відстає від інших областей, але це поки що.
«Коноплі по стелю, а льон по коліна»
ТОВ «Каліпсо Хемп» є дочірнім підприємством аграрного холдингу «Каліпсо Груп». Це підприємство спеціалізується на вирощуванні та первинній переробці продукції коноплярства. І хоча нині слово «коноплі» викликає насмішку та подив, для наших предків це була традиційна культура, яку вирощували буквально в кожному селі. Пам’ятаєте Різдвяне: «коноплі по стелю, а льон по коліна»? Ці дві культури поважали і високо цінували наші пращури. Бачили перспективи розвитку коноплярства і в колишній радянській імперії. Так, до заборони вирощування конопель у світі на початку 60-х років минулого століття в УРСР під коноплями було понад 130 тисяч гектарів, а переробляло їх 35 спеціалізованих заводів. Нині по всій Україні під коноплями заледве назбирається три тисячі гектарів. Частину із цих невеликих у масштабах країни площ сіють аграрії Чернігівщини.
У селі Омелянів Козелецької громади працює унікальне підприємство – ТОВ «Каліпсо Хемп», а унікальність його в тому, що воно спеціалізується на промислових коноплях.
За словами директора фірми Дмитра Носенка, ідея займатись коноплями в керівництва агрохолдингу виникла через бідність ґрунтів прикордонної Семенівщини – там господарство орендує частину площ.
«На Семенівщині бідні ґрунти і логістика не досить зручна, тому ми обрали коноплі як альтернативу, – пояснює Дмитро Носенко. – Наші партнери, до прикладу, вклали гроші в інший проект – станцію біогазу, щоб кукурудзу не вивозити, а переробляти на місці, але нам здається, що це дороговартісний проект, тому ми пішли іншим шляхом».
Коноплі з Семенівщини переробляють на Козелеччині, саме тут вирішили поставити переробку. Все – через хорошу логістику та наближеність до столиці. Виробничий цех підприємства являє собою великий ангар, в якому стоїть унікальний станок. Директор «Каліпсо Хемп» називає його «леґо», бо зібраний він з різних частин і механізмів різних виробників. Частина обладнання – з Бельгії, частина – з Франції, всі механізми купували вживані, а складали «конструктор» майже рік. Оскільки в Україні спеціалістів, які б працювали з коноплярським обладнанням немає, то консультували іноземні. З ними зв’язувались через відеоконференції.
«Якщо по льону спеціалістів знайти можна, можна витягнути якогось діда і запитати, як воно працювало, то по коноплі неможливо знайти спеціалістів, – каже Дмитро Носенко. – Звісно, є теоретики в Інститутах – вони нам, до речі, активно допомагали, але вони знають лише певну частину, а більшу частину доводиться вивчати самим».
Безвідходне виробництво
Головний принцип роботи станка полягає у відділенні волокон від костри – так називають конопляну кірку. Перед тим, як пустити тростину на переробку, її в тюках завозять до теплого приміщення. Там тростина має просохнути і відати зайву вологу, бо якщо вологість рослини перевищуватиме 15%, то лінія зупиниться.
«Солома конопель – це задерев’яніла частина, всередині якої знаходиться волокно. Для того, щоб його витягнути звідти, цю деревну частину потрібно спочатку поламати, – пояснює принцип виготовлення основної продукції Дмитро Носенко. – В процесі обробки костра падає донизу, а волокно рухається далі. На виході ми отримуємо волокно з домішками 0,5%. Більш чистого волокна я не бачив, – нахвалює якість продукції директор підприємства. – Звісно, тростина проходить дуже багато трясилок. Це з одного боку складно, але на виході ми отримуємо дуже якісну продукцію».
На виробництві в Омелянові переробляють все, тут відходів немає. Волокно у тюках іде на експорт, а костру та рештки неякісного волокна забирають вітчизняні переробники. Матеріал йде на утеплювачі та будівельні матеріали, які вирізняються міцністю, стійкістю до гниття та псування. Це – на 100% екологічний матеріал.
«Це в радянські часи відходи викидали, а зараз все забирають», – пояснює представник переробного підприємства.
За одну зміну в цеху переробляють 8 тонн сировини. На виході отримують 1-1,2 тонни волокна. Решта – костра, яку також продають. Дмитро Носенко каже, що вихід волокна з конопляної тростини складає 22%. На такий показник впливає те, що сама конопля пролежала в тюках 2-3 роки, тому багато волокон є короткими, їх вибраковують.
За тростину і зерно платять окремо
За словами піонера коноплярства Чернігівщини, для того, щоб займатись коноплями, потрібно мати від 50 до 200 гектарів. Інакше, каже пан Дмитро, математики немає. Та й плече підвозу сировини має складати не більше 100 кілометрів. На Семенівщині господарство цьогоріч посіяло і зібрало культуру на 200 гектарах. Наступного року планують працювати з аграріями Козелеччини і засіяти коноплями 600 гектарів.
«Ми вирішили шукати землю тут, тому запрошуємо аграріїв до співпраці, – говорить керівник «Каліпсо Хемп». – Возити сировину із Семенівщини невигідно, надто велике плече підвозу».
Технологія вирощування культури на перший погляд може видатись нескладною, однак, як свідчить практика, той, хто все робить правильно, отримує кращий результат. Дмитро Носенко наводить приклад, коли на однакових землях, але при різних технологіях один аграрій збирав 400 кілограмів насіння з одного гектару, а інший – 800. Насіння конопель, до речі, – дуже цінний продукт, і коштує немалих грошей. Нині одна тонна коштує 52 тисячі гривень. Отримати одну тонну насіння конопель з гектара цілком реально. Окрім того, непоганих грошей коштують і самі волокна. ТОВ «Каліпсо Хемп» платить агровиробникам 120 доларів за одну тонну тростини. Нинішні сорти дають 2-3 тонни тростини з одного гектара, проте вітчизняні селекціонери вивели й такі сорти, що дають 9 тонн тростини з одного гектара. Зокрема, мова йде про такий сорт як «Глухівський 51». Тому на підприємстві планують сіяти його.
«Ми також пропонуватимемо фермерам та аграріям вирощувати коноплі для нас, – каже Дмитро Носенко. – Ми порахували, що на цьому етапі аграрій на коноплях отримає чистого прибутку не менше 250 доларів з одного гектара».
Промислові коноплі – не наркотик
Представник «Асоціації розвитку льонарства і коноплярства України» Микола Шкурко переконаний, що як тільки будуть встановлені правила гри з ухваленням спеціалізованого закону, цей ринок запрацює.
«Люди зараз бояться працювати. Є певні складнощі, які можна було б усунути, – пояснює Микола Шкурко. – Я вважаю, що наявність ліцензії – це неправильно, бо це звичайна культура, яку демонізували. В цих сортах всього 0,08 відсотка активної речовини, це не наркотик».
Представник Асоціації прогнозує, що всього за п’ять-сім років в Україні буде справжнісінький коноплярський бум, а подібні підприємства стануть основою коноплярських кластерів і обростуть повним циклом переробки.
За словами Миколи Шкурка, наразі мало хто займається коноплями, бо по-перше, не розуміє, як працювати, а по-друге, певне коло аграріїв думає, що вони будуть вирощувати канабіс як терапевтичну культуру і там зароблять шалені гроші.
«Це легкий шлях, але неправильний, – додає Дмитро Носенко. – У Європі надлишок медичного канабісу, тому він опиниться у нас. До того ж площі під ним невеликі».
З промислових же конопель можна робити все – від будівництва до легкої промисловості, медицини, косметики, харчування.
Агровиробник хвалить вітчизняні сорти конопель, зокрема науковців з Інституту луб’яних культур, які селекціонували одні з найкращих у світі коноплі.
«Наша селекція промислових конопель можна сказати найкраща. В наших сортів низький вміст тетрагідроканабінолу, – пояснює Дмитро Носенко. – В Європі, наприклад, дозволений вміст цієї речовини максимум 0,3%, а в наших сортах його вміст не перевищує 0,08%. Знаю точно, що в Італії віддають перевагу нашим сортам, їх часто купують також і в Канаду».
Приватний бізнес рухає прогрес
Микола Шкурко вважає, що наші науковці, попри недостачу фінансування, зуміли захистити внутрішній ринок посівного матеріалу від іноземного засилля.
«Показник «0,08%» – це захист нашої селекції, – переконаний конопляр. – Якщо б на наш ринок зайшли французи зі своїми коноплями з вмістом речовин 0,3%, вони б миттєво продавили ринок. А так 0,08% – це та планка, яку ще нікому в світі не вдалося подолати, – продовжує Микола Пантелійович. – Французи так забрали Казахстан і Литву, тому нам треба тримати ці 0,08%. Це – визначне досягнення!».
У свою чергу практик Дмитро Носенко визнає, що показник 0,3% дає можливість зібрати більше зеленої маси, а отже – отримати більше прибутку, проте вважає, що наразі іноземців не можна пускати на наш ринок.
Такі підприємства, як «Каліпсо Хемп», Микола Шкурко називає піонерами галузі. Тут і самі визнають, що це ще не бізнес, а експеримент, хоча і доволі успішний. Попит на продукцію коноплярів із Чернігівщини – шалений. За волокном вишикувались черги з німців, французів, литовців. І це ще підприємство не запрацювало на повну, а лише перебуває в тестовому режимі.
Микола Шкурко каже, що Чернігівщина є серед областей, які входять до традиційної зони коноплярства, однак вона пасе задніх. Приміром, в тій самій Сумщині впродовж останніх років діють програми розвитку коноплярства, завдяки яким аграрії, які вирощують цю культуру, отримують дотації з обласного бюджету. Асоціація запропонувала Чернігівській облдержадміністрації долучитися до сусідів у рамках проекту коноплярського поясу «Слобожанське коноплярство».
На Житомирщині активно розвиває бізнес Мішель Терещенко, на Рівненщині також зареєстровано індустріальний парк промислових конопель. У нас же надія тільки на ентузіастів, які не бояться експериментувати та вкладати гроші в інновації. Тому цілком можливо, що навколо невеликого села Омелянів зовсім скоро виросте цілий кластер, який дасть поштовх розвитку коноплярства на Чернігівщині.
Віталій Назаренко, фото автора
